-  Що Ви читали останнім часом?

- Зараз я готуюся до захисту, і перечитую літературу, яку я використовував в своєму дослідженні. Зараз я перечитую Фройда. З останнього прочитаного – «Достоєвський і батьковбивство», «Конструкції в аналізі», «Інтерес до психоаналізу», «Страх і життя потягів», «Доля потягів», «Сум і меланхолія», «Проблема дилетантського аналізу, або дискусія зі стороннім» (цю роботу дуже раджу – вона присвячена питанню, чи має бути психоаналітик лікарем, яке залишається актуальним і зараз), «Моторошне» (і цю так само раджу – присвячена дослідженню психологічної ґенези стану моторошного).

Крім того, намагаюся відстежувати поточний літературний процес – прочитав «Ужгород крізь віки» Сергія Федаки, «Дрозофілу над томиком Канта» Толіка Дністрового, «Груші в тісті» Юрка Винничука. Зараз з величезною насолодою читаю «Луйтру в небо» Петра Мідянки.

Ще я прочитав роман Айри Левіна «Дитина Розмарі». Просто певного вечора в мене був такий настрій, що я вкотре передивився цей знаменитий фільм Поланськи, і звернув увагу, що цієї книги я ще не читав. Між тим, режисер намагався дуже детально дотримуватися лінії роману, навіть питав в автора, яке саме число «New Yorker» читав Ґай Вудгавс – чоловік Розмарі.

-  Як обираєте літературу для читання?

-  Перш за все, як казав мій Вчитель Борис Миколайович Чумаченко (до речі – раджу його книжку «Вступ до культурології Античності»): «Студент – це істота, перш за все, читаюча. Навіть якщо це суперечить біологічній програмі молодості…». І я, як вічний студент і лідер-секретар клубу вічних студентів Києво-Могилянської академії – «Клубу Мандрівних Дяків», маю певний масив класики, який я маю прочитати. Це, переважно, література філософського, культурологічного спрямування, ну і, звісно ж, поезія.

Ну і, як було мною зауважено вище, я намагаюсь відстежувати поточний літературний процес, переважно поетичний – з прози, економлячи свій час, читаю лише метрів, а не міліметрів.

-  Які книжки можете порадити іншим?

- З новинок – «Ужгород крізь віки» Сергія Федаки – з величезною любов’ю написано про наше найзахідніше і найкрасивіше місто, «Дрозофілу над томиком Канта» Толіка Дністрового – роман, зовсім несхожий на всі його попередні, занадто соціально заанґажовані, «Груші в тісті» Юрка Винничука – збірку феноменальних новел про його батярське життя, ну і, звісно ж, збірку поезій Петра Мідянки «Луйтра в небо» – для того щоб зрозуміти, якою багатою, якою яскравою, якою смачною і соковитою є закарпатська мова.

Загалом, раджу всім читати всього і побільше. І «никогда не читайте за обедом советских газет».